![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Депутат Вероніка Сердюк
Ах, там же приложение к словарю антисуржика - http://ukrlife.org/main/prosvita/gn5.htm
Два дивных выступления в Раде.
Например, речь Вероники Сердюк начинается так:
Шановні дєпутати! Драсцє, уважаємі ізбіратєлі! Іскреннє благодарна Голові Верховної Ради за довєріє, який дав слово простій трудівниці-провідниці. Благодарю фракцію незалежних за те, шо приютили мене у своїй фракції і надіюсь на їх помощ, бо я ж ше не маю політичного опита. Сама я, як ви, навєрно, помните, пройшла не по списку, а путьом чесной борьби з газовщиком, банкіром і головой колгоспу от компартії. Народ довірив мені і я постараюсь оправдать.
Кандідатом у депутати мене висунув трудовой колєктів нашого поїзда. Я сначала сумнівалась і не рішалась. Но Геля умная дєвочка, хоч і молоде таке. Мовчить-мовчить, а іногда як скаже, то хоч записуй. “Не будьте дурною! — посовєтовала.— Висовують, то йдіть! Ви чули, як вони там сваряться? Развє Ви гірше за них лаяться вмієте? Ви шо, не зумієте бігать поміж рядів і кнопки нажимать за отсутсутвующих? А хіба развє Ви за стільки год не привикли за твердим столом куняти? Чи Ви, може, за них гірше жизнь знаєте? Вони шо, в общих вагонах їздять та ламають голову, шо ж воно в них воняїть? Їх даже у купейних нікогда не побачиш. Вони в СВ їздять. А Ви только-только в СВ устроїлись, так чого ж Вам кар’єру не продвигать дальше? Тєм болєє, шо Вас обше собраніє поїзда висунуло”.
Я, дєйствітєльно, поначалу сомнєвалась. Бо який, думала, у мене шанс? Вони там такі грамотниє усі. А потом, коли всі пасажири поснули, стала розмишлять і поняла, шо шанс єсть. Во-пєрвих, знаніє жизні. Ох, скільки ж я людей перевозила і в Україні, і за граніцей. Сколько я надивилася і наслухалася. Боже, як тепер люди бідують, як бідують! Не те шо раньше було: зарплата вовремя, пенсія вовремя. С водкой, правда, туго било... Да й с закуской бивало всякоє. Самі помните...
А вот за граніцей люди прекрасно живуть. Ой, як живуть! Сама бачила. Один пасажир якось з Германії їхав. До утра мене убєждав, шо ми ніколи так жить не будем. Земля, каже, да. Природа, каже, да. Люди, каже, роботящі, да. А от начальство — одні хапуги, взяточніки і злодії. Кожен тільки для себе. Якби, каже, взяти те, шо за день у нас украдуть, то всю Германію можна целий місяць безплатно кормить. Але я зі злодіями бороться вмію. Я однажди двох у Шепетівці на вокзалі міліції здала. Борьба за харошу жизнь для простого народа — ето преждє всєго борьба со всєобщим злодійством і мафієй. Посадимо всіх олігархів, тоді житимемо, як у Європі.
И так далее. Ужасно трогательно. Не всякая Линор так напишет...
Добавление - судя по комментуarsa, это не аутентичное выступление в Раде, а кусок из телевизионной пародии. Правда, заметку в МН (http://www.mn.ru/printver.php?2003-1-29) можно понять так, что речь все-таки идет о реальном депутате.
Два дивных выступления в Раде.
Например, речь Вероники Сердюк начинается так:
Шановні дєпутати! Драсцє, уважаємі ізбіратєлі! Іскреннє благодарна Голові Верховної Ради за довєріє, який дав слово простій трудівниці-провідниці. Благодарю фракцію незалежних за те, шо приютили мене у своїй фракції і надіюсь на їх помощ, бо я ж ше не маю політичного опита. Сама я, як ви, навєрно, помните, пройшла не по списку, а путьом чесной борьби з газовщиком, банкіром і головой колгоспу от компартії. Народ довірив мені і я постараюсь оправдать.
Кандідатом у депутати мене висунув трудовой колєктів нашого поїзда. Я сначала сумнівалась і не рішалась. Но Геля умная дєвочка, хоч і молоде таке. Мовчить-мовчить, а іногда як скаже, то хоч записуй. “Не будьте дурною! — посовєтовала.— Висовують, то йдіть! Ви чули, як вони там сваряться? Развє Ви гірше за них лаяться вмієте? Ви шо, не зумієте бігать поміж рядів і кнопки нажимать за отсутсутвующих? А хіба развє Ви за стільки год не привикли за твердим столом куняти? Чи Ви, може, за них гірше жизнь знаєте? Вони шо, в общих вагонах їздять та ламають голову, шо ж воно в них воняїть? Їх даже у купейних нікогда не побачиш. Вони в СВ їздять. А Ви только-только в СВ устроїлись, так чого ж Вам кар’єру не продвигать дальше? Тєм болєє, шо Вас обше собраніє поїзда висунуло”.
Я, дєйствітєльно, поначалу сомнєвалась. Бо який, думала, у мене шанс? Вони там такі грамотниє усі. А потом, коли всі пасажири поснули, стала розмишлять і поняла, шо шанс єсть. Во-пєрвих, знаніє жизні. Ох, скільки ж я людей перевозила і в Україні, і за граніцей. Сколько я надивилася і наслухалася. Боже, як тепер люди бідують, як бідують! Не те шо раньше було: зарплата вовремя, пенсія вовремя. С водкой, правда, туго било... Да й с закуской бивало всякоє. Самі помните...
А вот за граніцей люди прекрасно живуть. Ой, як живуть! Сама бачила. Один пасажир якось з Германії їхав. До утра мене убєждав, шо ми ніколи так жить не будем. Земля, каже, да. Природа, каже, да. Люди, каже, роботящі, да. А от начальство — одні хапуги, взяточніки і злодії. Кожен тільки для себе. Якби, каже, взяти те, шо за день у нас украдуть, то всю Германію можна целий місяць безплатно кормить. Але я зі злодіями бороться вмію. Я однажди двох у Шепетівці на вокзалі міліції здала. Борьба за харошу жизнь для простого народа — ето преждє всєго борьба со всєобщим злодійством і мафієй. Посадимо всіх олігархів, тоді житимемо, як у Європі.
И так далее. Ужасно трогательно. Не всякая Линор так напишет...
no subject
no subject
no subject
no subject
Песонаж отличнейший, надо сказать. Едва ли не лучшее произведение быв. сов. тв.
no subject
no subject
no subject
no subject
no subject
Вот она, кстати (ее играет актер Андрей Данилко 1973 года рождения):
no subject
отчего разбиваются вазы? отчего увядают пионы?
no subject